ТЕ, ЗА ЩО БОЛИТЬ...

Серпень 24, 2015, 04:00 | (0) | , | район
IaAli78DRbY

День Незалежності України! Особливий день. День Народження нашої країни - такої ще молодої 24-річної дівчини, яка ще мало в житті пізнала, але вже багато натерпілась. Цей день кожен назве святом, адже в кожному місті співають народні пісні, танцюють народні танці, одягають вишиванки, в руках жовто-синій прапор… Під час культурних заходів виступають мери, депутати та інші чиновники, скориставшись моментом нагадати про себе перед виборами…

Але якщо замислитись, чи потрібно нам це все зараз? Чи в цей неприємний, та навіть трагічний для України час людям це дуже потрібно? Більшість громадян прагне веселитись, не замислюючись, що хлопцям на передовій не до святкування. Ми спокійно гуляємо вулицями, сидимо в барах, коли в той момент можливо гинуть люди…І гинуть за нас, за наше життя, спокійне і безтурботне життя. І вони чекають від нас мінімальної підтримки. Хоча б того, аби ми, з поваги до них, вже починали діяти і змінювати нашу державу.

На превеликий жаль, складається враження, що ми живемо в різних країнах. Нікому нема діла, до тих, хто загинув – інші ж живуть!

Що нам зараз святкувати? День Незалежності? А ми повністю незалежні? Наша країна однією рукою уже в кайданах. А друга рука нічого не робить. Ми дорікаємо владі, що спонсорує і витрачає гроші на святкування всіх концертів в День Незалежності. Це факт! Але ж кожна людина хай почне з себе! Загляньмо собі в душу і будьмо перш за все чесними самі з собою! Ми самі цю владу обираємо, вкотре! Ми самі хоча б щось робимо для того, щоб жити інакше? Вже не зважаючи на себе, ми хоча б робимо щось для того аби наші діти жили інакше? Яку ми країну їм залишаємо… Руїну? Замість того щоб відновлювати нашу історію, культуру, релігію  і традиції ми все більше від них віддаляємось, а наші діти все менш і менш ними цікавляться.

День Незалежності має бути для нас гордістю, але чомусь цей день все більше і більше нагадує всенародну ганьбу, яка на превеликий жаль наповнюється брехнею, зневірою, зрадою як влади так і людей.  Болить…Болить душа і серце за тих, хто хотів щасливого і мирного майбутнього для України, і поклав за неї своє життя.

Якщо ми справді хочемо щось велике зробити для України в цей день, то потрібно щиро помолитись за український народ, щоб Бог дав нам віру, і силу витримати ці тортури до кінця, і в майбутньому з гордістю згадувати ці важкі часи, як урок.

Заради майбутнього наших дітей і внуків, заради майбутнього цієї країни! Хай кожен свідомо зрозуміє, що зараз насправді робиться в країні!!! І коли кожен почне зміни – нашій країні бути щасливою! Хай вона не стоїть вже 24 роки на колінах, хай з Божою поміччю вона встане, поборе ворогів і зрадників, і з усмішкою, впевнено буде НЕЗАЛЕЖНА!

Оля Іванець.

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>