Світлина з повстанською таємницею

Лютий 13, 2018, 00:02 | (0) | інше головне Духовність і культура МОЄ МІСТО новини
DSC_5351

Працюючи над одним із матеріалів, доля випадково «підкинула» ще одну не менш цікаву історію, пов’язану з сім’єю моєї співрозмовниці - рогатинки Ольги Лемішки (з дому Тихої). Ця повстанська таємниця мовчки очікувала свого часу понад сімдесят років, аби нарешті бути зафіксованою не тільки у пам’яті найрідших. А пов’язана вона з давньою світлиною, що дивом вціліла, залишившись цінною згадкою у домашньому альбомі. Жителька Ю.Рогатинця мимоволі відала мені про своє минуле, згадуючи щасливі, а, водночас, й буремні роки. Про неспокій, який часто опановував її юну душу, коли неподалік рідної хати кружляв військовий гвинтокрил, готуючись скинути бомби. «Тоді ми завжди жили у страху. Тільки почуємо звук у небі, зразу біжимо у пивницю до сусідів», - пригадує вісімдесяти семирічна краянка. Та, як виявилося, не лише воєнні роки були важкими для родини Тихих з Бабинців. Страх не раз опановував й за братів-повстанців, про одного з яких, власне, наша наступна розповідь. За рамкою маминого фото, що висіло на чільному місті у кімнаті Ольги Михайлівни, помітила ще кілька знимок. На них – найрідніші люди моєї співрозмовниці, сестра і троє братів. Втім, світлина брата Степана привернула мою увагу найбільше, адже мала великий рубець, якого так і не вдалося замаскувати фотографу, роблячи копію знімка з оригіналу.

«Цей рубець має свою, цікаву історію, - зауважила бабуся. –Багато років ми ховали світлину за «трапом» (балкою на стелі) у старій хаті, аби не знайшли енкаведисти. Тоді трохи й пошкодилась».

DSC_5356

 З книги «Рогатинці в боротьбі за волю» довідуємося, що брат п.Ольги – Степан Тихий(1922р.н.) був членом ОУН, вояком УПА та належав до сотні «Буйних». Загинув у бою з енкаведистами 1946-го.

«Той жахливий день донині перед очима, - пригадує жінка. – Якраз була осінь, я, п’ятнадцятирічне дівча, збирала яблука біля яблуньки, що росла на подвір’ї. Заходжу до хати, а моя мама лежить на землю і так сильно плаче. Запитую: «Що сталося?». «Степан загинув у ямі (в криївці),- ледве вимовила крізь сльози вона.- До сусідів люди з Підгороддя приходили й сказали. Хтось замельдував…».

Зі слів О.Лемішки дізнаємося, що до цього повстанців теж хтось підставив: енкаведисти шукали їх у криївці на Кузьминцях, та, на щастя, не знайшли. Але вдруге доля не виявилася до них такою прихильною. Зрештою, рідним загиблого Степана не вдалось належно оплакати його, бо одне горе покликало за собою інше. Хтось зі знайомих таємно повідомив, що бачив імена родини Тихих у списках на депортацію, тому довелося втікати. «Мама відвела корову на сусіди, а ми по людях поховалися. Ходили по хатах довгий час, аж поки не минула небезпека», - ділиться пережитим рогатинка. Тож не дивно, що їхня таємниця мовчки прожила болем у серці стільки років. І коли хтось ненароком запитував: чи, бува, не рідня їм, повстанець Степан Тихий, заперечували:«то однофамілець, брат виїхав на заробітки». Згадкою про люблячу людину залишилась тільки маленька фотографія з рубцем, крізь який проглядається обличчя красивого юнака в українській вишиванці. А пам’ятним знаком стали добрі спогади, адже сім’ї так і не вдалось дізналися, де похована дорога їм людина. Відомо тільки, що загинув у лісі за Підгороддям, неподалік Голодівки… «Щоразу, читаючи вашу газету та довідуючись про долі багатьох повстанців, маю надію, що знайду в чиїхось рядках щось про нашого Степана, -зізнається О.Лемішка. - Так би хотіла помолитися над його могилою або місцем, де загинув. Мама, на жаль, не дочекала цього часу, може, мені вдасться…».

Ольга ВЕРБ»ЯНА.

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>