САМОТНІСТЬ: ПРОКЛЯТТЯ ЧИ БЛАГОСЛОВЕННЯ?

Лютий 9, 2019, 21:09 | (0) | Куточок для батьків і малечі
7c5372291f55ade8dd4ea72a05700c49

У теперішньому світі шлюб – це нормальний стан. Так це і передбачав Бог, подбавши про першу сім’ю: Бог сам привів Єву до Адама.

Часто пошуки пари не приносять результату. Неодружені нерідко потерпають від відчуття своєї неповноцінності. На жаль, можна почути часті жарти-насмішки, а то й цілі цькування з приводу самотнього стану, і все це лише поглиблює травматичну самооцінку цих людей.

Навіть церковне дозвілля запрограмоване на працю з сім’ями. А якщо сім’ї нема, то ти повинен її створити! Не добре бути самому! І що тоді робити неодруженим з цим масовим нерозумінням?

А що якщо чоловік чи жінка роками молиться і просить про щасливе подружжя і не отримує його? Продовжувати слухати повчання всіх навколо і почуватись неповноцінним?

Насправді якщо заглянемо в Біблію, то побачимо, що неодружений стан – далеко не привід вважати себе кимось гіршим. “Я бажав би, щоб усі люди були, як я, та кожний має свій особливий дар від Бога, один – такий, а другий – інший” (1 Кор. 7,7).

Апостол не говорить про свій стан як обов’язковий, він просто дає поради, це його думка, а не веління Бога. Він говорить про особливий дар від Бога, який у кожного свій: в когось подружжя, у когось стан неодружений. І цей стан – від Бога. Чому ж Павло говорить про практичність самотнього стану? Він бачить багато проблем від шлюбу.

Це був час найбільших переслідувань християн. Одруженого могло чекати більше терпіння, якщо б переслідували його сім’ю.

Одружені думають про те, щоби догодити одне одному насамперед, а не Господеві.

Я ж хочу, щоб ви були без журби. Хто нежонатий, клопочеться про Господні справи, як подобатися Господеві;а хто жонатий, клопочеться про справи цього світу, як догодити жінці, і він поділений. Так само й жінка незаміжня, і дівиця клопочеться про Господні справи, щоб бути святою і тілом, і духом, а заміжня клопочеться про справи цього світу, як догодити чоловікові. 1 Кор. 7, 32-34

У розумінні апостола Павла одружені турбуються про “світське”, про минуще. А це відволікає від служіння.

Сам апостол не був одружений. І він говорить про такий стан як про кращий із власного досвіду.

Важливо також згадати про покликання до самотнього стану. Звідки знати, є воно у мене, чи ні. І тут варто сказати, що це сфера особистих стосунків людини з Богом.

Звісно, що самотність не повинна бути примусовою. Це свідомий і твердий вибір серця, який включає вміння кермувати своїми емоціями на тілесними відчуттями, жити у стриманні від сексуальних зв’зків. Бо людину, покликану до неодруженого життя, Бог не визволяє від бажань її тіла, але через Святого Духа допомагає стримуватись.

Самотній – не хтось, хто знаходиться на маргінесі суспільства. Ні, це люди, які мають своє особливе призначення і християнську місію. Більше того, вони можуть і мають можливість робити більше для церковної спільноти і соціального служіння.

Самотність – це також і не привід вести життя розпусне, вдаватись до неприродніх зв’язків.

Бути у вільному стані – нормально і природньо!

Підготувала Тетяна Трачук

Джерело: dyvensvit.org

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>