Особливий «дует» гітари й сопрано

Листопад 12, 2017, 15:00 | (0) | інше головне Духовність і культура МОЄ МІСТО новини
ZIaehdxu0KU
 

Ніжні пальці легко торкнулися гітарних струн і залунав жіночий голос, який вмить  зачарував галасливий зал. У тиші захвату, наче диво-сон, розпочалась своя унікальна музична історія про щире, відверте, вічне. З уст Лілії Степанівни пісня й справді уміє промовляти, подумалось тоді мені, бо талант – здивувати глядача  з перших нот, погодьтесь, дарований Творцем не кожному…

Мабуть, читаючи ці рядки, більшість зрозуміли, що йдеться про рогатинку Лілію Дзевін (на фото), адже її рідкісний тембр голосу, успадкований від мами, й справді здається неймовірним у дуеті з цією вірною «струнною подружкою». І хоч розпочинала свою трудову діяльність у Рогатинській дитячій школі мистецтв ім.Б.Кудрика як викладач  по класу скрипки, втім гітара показала її в іншому амплуа – рідкісним «неформатом», який перехоплює подих.

А музика, як знаємо, завжди була «членом» дружньої родини Дзевіних, власне, вона поєднала серця батьків героїні - знаного маестро і громадського діяча, нині світлої пам’яті, Степана Романовича та його творчої дружини Нелі Тимофіївни. Також змалечку зароджувала у душах їхніх дітей, Лілії, Наталії та Степана, особливу магію творчості.

«З юних років ми закохані в українську пісню, мелодію, які чули у майстерному виконанні наших талановитих батьків, - пригадує  рідна сестра Наталія Катола.- З мамою й татом часто мандрували з концертами районом і областю, щоправда, батьки на сцені, а ми - за кулісами, але завжди разом».  

Та Лілія Степанівна, як і батьки, не шукала легких шляхів і «створювала» власну мелодію творчих буднів, ритмічну та неординарну, як сама жінка. А її життєва подорож у світ музики  почалась з місцевої музичної школи.

«Тримаючи маленьку скрипку, сестричка Ліля намагалася підіграти мені, підбираючи мелодію, - поринає у дитячі спогади Наталія Степанівна. – Обоє  ми вибрали мистецтво, присвятили себе музиці, хоч знали – це нелегка і терниста дорога, яка підкорюється тільки талановитим і працьовитим».  

Тож, закінчивши Рогатинську ЗОШ №2, юнка вступила в Івано-Франківське музичне училище ім.Д.Січинського, відтак - Дрогобицький педагогічний інститут, а 1984 р. повертається в нашу музичну школу, аби продовжити справу батька – навчати дітей гри на скрипці.

Початок нового тисячоліття відкрив нову сторінку в історії ДШМ ім.Б.Кудрика та житті Лілії Степанівни, бо, професійно оволодівши другим музичним інструментом, рогатинка стала першим викладачем, яка навчала вихованців опановувати гітару. «Ліля Дзевін, як активна учасниця мистецько-культурних заходів міста і району, не раз виконувала соло під цей інструмент,- згадує директор ДШМ Ігор Бичинський.- Фактично, ніхто, крім неї, так майстерно на ньому  не грав, а  наш викладач здавна дуже любила гітару. Тож коли виник задум запровадити заняття з гітари, запропонували вести їх Лілії Степанівні». Керівник музичної школи з посмішкою пригадує 2000-ий, перших чотирьох учнів, котрі завдяки педагогу «закохалися» в інструмент. Нині їх налічується 16, а, крім того, ще багато рогатинців очікує можливості, щоб нарешті сісти за популярну гітару з Лілією Дзевін. Також жінка є керівником ансамблів скрипалів та гітаристів, що діють при школі, учасницею оркестру народних інструментів (Віктор Масляк) РБК та ще низки відомих гуртів. Разом із вихованцями вона завше на сценічних майданчиках, навіть спробувала себе у ролі тамади. Тому не дивно, що з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва колектив відділу культури РДА порекомендував героїнею нашої статті саме Лілію Степанівну. «Це неймовірна людина - обдарована, відповідальна, безвідмовна, - зауважує керівник відділу культури РДА Ольга Рибій. - Її бардовий голос у співзвуччі з гітарою стає «родзинкою» наших заходів…».

BG02cIzGlgo

Мисткиня неодноразово була нагороджена грамотами дирекції ДШМ ім.Б.Кудрика, відділу культури РДА,  управління культури, національностей та релігій ОДА. Та найбільшим досягненням у житті вважає – свою сім’ю, сина Ярослава Стиславського, якого виховала хорошою людиною, а ще прищепила особливий ген милосердя, що проявився нині у волонтерських справах хлопця. Також вона добра донька, сестра, колега, яка відноситься до будь-якої справи з душею, улюблений і досвідчений педагог – для вихованців.

І знову п. Лілія бере гітару або скрипку, які звучать в унісон з її жіночою долею: десь радісно, частенько - сумно, але завжди щиро, що виникає відчуття: звучить головний інструмент - її душа...

Ольга ВЕРБ»ЯНА.

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>