На Прикарпатті родина виховує дев`ять дітей, шестеро хлопців – з дитбудинку

Червень 4, 2018, 09:44 | (0) | область
1528056488-1828-696x529

Іван та Мар’яна Кіндюхи із Калуша три роки тому з дитячого будинку взяли на виховання шістьох хлопців. Мар’яна розповідає, що в чоловіка завжди була мрія мати десять малюків. Вона все казала, що на стільки не зважиться, а він відповідав, що не конче всіх родити, можна взяти з дитбудинку.

Кіндюхи часто допомагали інтернатам, їздили туди з допомогою, зокрема, в Долинський інтернат.

Кажуть, проблем взяти дітей не було, пише Репортер. Почали збирати документи, їздили на спеціальні навчання. З тими документами й дозволами подалися в Долину. Розказують, що їм одразу в очі впали три рідні братики Іван, Андрій та Валік Дикуни з Городенківщини. Не можуть пояснити. Просто запали в душу, зрозуміли, що їхні і все.

Хоч зразу важко, але діти у сім’ї міняються. Ті, які були, і ті, які стали, – велика різниця. Ми зараз це знаємо й бачимо, – говорить батько великої родини Іван.

Через деякий час Кіндюхи взяли ще двох братиків Сергія та Костю Товтів. Вони з Рожнятівського району.

Сергію тоді було 17 років, – згадує мама Мар’яна. – В інтернаті нас відговорювали, мовляв, зі старшими тяжко, не дасте собі ради. Не дуже хотіли віддавати. Ми просили. Молодшого хлопчика було шкода. Був такий миленький. Ми ризикнули.

Сьогодні Сергію 19 років. Він студент Івано-Франківського коледжу фізичного виховання. Хоч вже не під опікою Кіндюхів, але на вихідних постійно приїздить до них.

Ще через деякий час подружжя взяли й Сашу Чігура. Йому зараз 16 років. Закінчив перший курс Калуського училища за спеціальністю “Готельно-ресторанна справа”. Зараз на практиці в одному з кафе. Всі його одногрупники поїхали в Одесу на практику, а він вирішив побути ще біля батьків. Сашко в дитбудинку жив з двох рочків. Родом він з Долинського району.

Всі діти позбавлені батьківського піклування – через зловживання алкоголем біологічних батьків. Перший рік була катастрофа. Наступний – вже легше, потім ще краще, кажуть батьки.

Перші три дні, – згадує тато, – доходило до сміху. Кажу: “Ваня, постав чайник”. Він і поставив, без води. “Набери води й постав”. Набрав, поставив. “Ваня, чого чайник не кипить?” “Та бо ти не казав його включити”. Їм треба було все роз’яснювати.

У родині є правило – щовечора всі сідають у вітальні й кожног питають, як минув день. Таке правило Кіндюхи собі започаткували від самого початку.

Джерело: mi100.info

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>