КІЛЬКА УМОВ ДЛЯ НАШОГО СПРАВЖНЬОГО ЗРОСТАННЯ

Жовтень 7, 2019, 11:28 | (0) | Духовність і культура
6e74d1b0963753df32760e6a4d57c56d_M

Бог великий, але коли людина входить в діалог з Ним, то Його велич не поглинає людину. Ми не деперсоніфікуємося, а навпаки відчуваємо свою велич. Чуємось гідними і любленими.

Стаємо природніми. Простими, натуральними. Мало хвилюємося. Бо розуміємо, що все в руках Божих. У Нього все міцно спаєне. Він сам турбується про нас. І якщо Він це робить, то я не мушу побиватися понад міру.

Ми великі не тоді, коли думаємо про себе, що особливі, а коли Бог розкриває нам крила своєї свободи. Спілкування з Ним має провадити до стосунку. Стосунки роблять нас людьми. Реальними особами.

Стати трагічним генієм людина може самостійно, всі зусилля поклавши у собі, але героєм віри може стати тільки, коли ведена Богом.

У Ньому ми відчуваємо своє місце. Маленьке, але зігріте і головне, що наше. Чуємося так, як у взутті власного розміру. Десь там є може щось краще, але нам до цього немає справи, бо ми чуємо, що те, що Бог дає нам – найкраще. Все інше не так важливе.

Пошук себе може бути непростим, але якщо він є, то ми зростаємо. Якщо шукаємо тільки себе і свого, то ми можемо так і не знайти себе. Якщо шукаємо Бога, то обов’язково знайдемо Його і не втратимо себе.

Не можливо зростати персонально, якщо не ставити важливих питань. Екзестенційних. Бо якщо цікавитися тільки тим, що їсти і пити, то ми рівно це і отримаємо. І увійшовши у зону життєвого комфорту, залишимо територію росту.

Якщо немає персонального росту, значить у житті домінують невірні цілепокладання.

Ми можемо не бути великими з позиції багатьох критеріїв, якими характеризуються, але зате стаємо величними у внутрішній свободі.

Отець Лука Михайлович

Джерело: dyvensvit.org

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>