ЗАПРОШУЄМО ВІДВІДАТИ УКРАЇНСЬКИЙ АФОН

Червень 25, 2018, 12:49 | (0) | інше головне Добрі справи Духовність і культура новини Радимо відвідати
DSC_4468-1024x685

Дорогі у Христі брати і сестри! У день святкування Різдва Іоанна Предтечі та святих Іова й Феодосія Манявських, 7 липня, в рамках щорічної Всеукраїнської прощі нашу Прикарпатську землю відвідає Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

За традицією у древньому Хресто-Воздвиженському соборі Манявського монастиря відбудеться Архіпастирське богослужіння, яке очолить Святійший Філарет. Початок о 10.00 год.

admin-ajax

Запрошуємо жителів Рогатинщини також стати частинкою цього молитовного свята, що зворушує кожне християнське серце. Нехай Господь Вам у цьому допоможе.

Декан Рогатинський УПЦ КП митрофорний протоієрей Володимир Гривнак.

А «Рогатинська земля» вирішила розповісти кілька цікавих фактів про святиню, яку у народі звикли величати українським Афоном…

Маленький Афон у Карпатах 

У круговерті днів, мабуть, кожен із нас хоча б раз у житті мріяв знайти місцину, де  на мить міг би забути про зичні клопоти та відпочити душею. І нам, прикарпатцям, гадаємо, поталанило у цьому плані найбільше, адже таке місце знаходиться зовсім поруч - в мальовничій Маняві, що на Богородчанщині. Тут не лише забуваєш про щоденну рутину, але й підносишся духовно. Коли ступаєш у старовинний дворик Манявського скиту, все непотрібне, мирське, залишаєш по той бік воріт  і лише хочеться послухати службу у одному із затишних храмів монастиря, пройтись поміж милими квітковими алейками та податися в гущу лісу до Блаженного каменя, звідки виринає цілюща водичка і чути тихий шепіт щирих молитов. У стінах скиту й справді відчуваєш, немов потрапляєш в інший світ,  світ з іншими цінностями та неймовірною енергетикою. ..

????????????????????????????????????

Древня святиня - Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир - розташована між гірськими скелями Карпат, вкритими вічнозеленими смереками. Неначе  обіймах природи, вона не одне століття згуртовувала  у  своїх стінах вірян з усіх-усюд. Перші згадки про заснування обителі сягають кінця ХІІІ століття і пов’язані з ченцями Іоаникієм та Пахомієм. Після спустошення у 1240 році Києво-Печерського монастиря монголо-татарами ці ченці прийшли у Карпатські гори, де і заснували Хресто-Воздвиженський монастир, відомий пізніше як Полонинський. Про заснування у ХІІI ст. монастиря в Марковій Пустині згадував у своїй історичній повісті також Іван Франко, стверджуючи, що Захар Беркут - герой Тухольки, три роки провів саме у цій обителі. Сюди, до старців карпатських, неодноразово приходив і князь Данило Галицький за розрадою та благословенням. Заволодівши Галицькою землею монголо-татари зруйнували багато міст та сіл, зокрема й Полонинську обитель.

DSC_4468 І лише у 1608 році, дізнавшись про ці благословенні Богом місця, сюди навідується монах-схимник, суворий аскет з гори Афон – Іов Княгиниький. Про нього згодом напише І.Франко:

«Іов був, без сумніву, чоловік великого і чистого характеру, незламної енергії і трудолюбця, чоловік, якого, може, найбільше потребує кожний час і кожний народ.Перейнявшись на Афоні тамтешніми ідеалами, він один із небагатьох афонітів повернувся на Русь і старався приложити ті ідеали до нашого життя, реформуючи монастирі в Уневі, Дерманті, Угорниках і Києво-Печерській лаврі в дусі непорочного життя та аскетизму, закладаючи знаменитий скит Манявський».

Разом з Іваном Вишневським та Захарією Копистенським Іов створює чернечу громаду. У новій святій обителі він запроваджує найсуворіший устав Василія Великого. Саме за суворість уставу та аскетизм скит був названий «другим» Афоном.

У 1618 р. тут проживало 40 монахів, а з 13 квітня 1619-го на території обителі почали споруджувати церкву Воздвиження Чесного Хреста, фундаторкою будівництва якої стала Марія Могилянка, дочка воєводи та господаря Молдавського Єремії Могили.

DSC_4477 У монастирі двічі з’являлася Пресвята Богородиця. Святістю славилися також некрополь та зовнішній цвинтар скиту. Архітектурний монастирський комплекс будівель – це ансамбль цегляних, кам’яних і дерев’яних споруд, обведених високиим муром із вежами й бійницями. На відстані 400 м від виїзної брами монастиря знаходиться Блаженний камінь, оповитий багатьма переказами.

Вода з цього каменя ... цілюща

????????????????????????????????????

Історія Манявського скиту приховує багато нерозгаданих досі таємниць. А найбільшою загадкою для дослідників залишаються цілющі властивості води, яка збирається всередині печери, котра утворилася у велетенському камені, що лежить на горі поряд із монастирем. Як свідчать народні перекази, саме з цього місця бере початок Манявський скит. У ХІІІ ст. сюди, в напрямку Карпат, прийшли два ченці з Києво-Печерської лаври в пошуках чудодійної води, яка б за своїми властивостями була схожою на воду з лаврських джерел преподобних Антонія і Феодосія. Господь привів їх до каменя з печерою, в якій було цілюще джерело. Облаштувавши в печері житло, ченці молитвами, водою, зібраними квітами і травами зцілювали хворих та немічних, через любов і в ім’я Ісуса Христа. Цей печерний скит і дав початок заснованому в 1281 році Хресто-Воздвиженському монастирю. Приблизно в другій половині ХІІІ ст. з гір, від Блаженного каменя, ченці спустилися нижче, до річечки. Тут одному з ченців було явлення Божої Матері, яка показала, де  мають збудувати церкву. Нині на цьому місці споруджено кам’яний хрест, біля якого довго стоять відвідувачі монастиря, простягши руки і відчуваючи вібрації благословенного місця. З-під землі, пробиваючись через бетонні плити, йде приємне тепло, легким поколюванням пронизує пальці, наповнює всю людину.

DSC_0208 Камінь-брила із гротом нагадує велетенський горган з отвором. Грот  і є давнім житлом ченців – скитом. З цієї брили віками витікала вода, яка зникла в час закриття монастиря і так само чудесно з'явилася коли монастир відродився знову.

Варто відзначити, що неодноразово траплялися випадки зцілення  святою водою. До прикладу, за свідченням ченців, від води з «Блаженного каменя» видужала дівчина, яка хворіла на виразку шкіри. Також  в час хрещення отримав зцілення п'ятнадцятилітній хлопчик, котрий від народження пересувався на інвалідній колясці... Вода допомагає відновлювати зір і зцілює хвороби костей. 

Духовний та мистецький центр

Згадуючи про минуле обителі, варто відзначити, що вона мала під своєю орудою сім філіальних монастирів, зокрема в Молдавії: Сучавський, Драгомирецький, Путненський і Нячмецький, та в Галичині: у Товмачику, Коломиї, Угорниках. У 1620 році скит отримав від патріархів Константинопольського Тимофія II та Олександрійського - Кирила Лукаріса ставропигійне право. А 1628 – го на Київському соборі під головуванням митрополита Іова Борецького святиню наділено званням «прота» (головуючого). До її протії належало 556 монастирів у воєводствах Белзькім, Галицькім і Подільськім, про цей факт засвідчує підпис ігумена скиту Феодосія. Святиня мала значний вплив на галицькі монастирі в Уневі, Улючі, Лаврові, Підгірцях, Погоні, Крехові (два останні заснували скитські монахи). Крім того, скит був духовним трибуналом при виборі митрополитів на Львівську кафедру і видання богослужбових книг. Святиня підтримувала зв’язки з Польщею, Молдавією, Кримом, Німеччиною, Литвою, Грецією та ін., а також найбільшими містами України – Львовом і Києвом. Польські королі Ян Казимир ІІІ, Михайло Вишневецький, Ян ІІІ Собєський, Станіслав Август і коронний гетьман Станіслав Потоцький, шануючи святість Православного Воїнства Христового, надавали монастиреві різні привілеї.

1513601800_manjavskyj-skyt-10

За часів митрополита Київського Петра Могили монастир став потужним духовним осередком. У монастирі налічувалося до 200 ченців, з яких п'ятдесят були ієромонахами, одинадцять ієродияконами, він мав велику бібліотеку, 7 храмів разом з головним Хресто - Воздвиженським Собором. Про манявських ченців Митрополит Київський і всієї Руси Петро Могила писав:

” Якщо хочете побачити слуг Божих в облику людському, то підіть в Карпати, де своїм служінням Богу присвятили життя 200 ангелів у плоті людській”.

Підтримував Манявський скит теж гетьман  Богдан Хмельницький, який 20 квітня 1656 року видав скитським ченцям охоронну грамоту. Він неодноразово висловлював похвалу на адресу монастиря, а командувач військової артилерії Війська Запорізького, Корсунський полковник С. Морозенко пожертвував кошти на будівництво монастирської дзвіниці. Дуже багато видатних осіб нашої української історії пов’язані зі скитом, чільне місце займає і гетьман Іван Виговський. До слова, за його заповітом прах гетьмана покоїться у цьому монастирі. Про це засвідчують такі вчені, як М.Грушевський, О.Феданко, В.Качкан та ін. Манявський скит вважався і мистецьким осередком. За свідченням І.Вагилевича, тут знаходились бібліотека, богословська та малярська школи, засновані ще Феодосієм. Першу церкву монастиря розмалював сам Іов Княгиницький. Найбільшого розвитку школа досягла на стику ХVІІ – ХVІІІ ст., коли її очолив славетний український митець Йов Кондзелевич, ієросхимонах Білостоцького монастиря (неподалік Луцька). У 1698-1705 рр. створив іконостас для Хресто-Воздвиженської церкви, що вважається перлиною українського сакрального мистецтва. Після закриття монастиря його продали у Богородчани, а у 1916р. – вивезений до Відня, згодом до Варшави. Нині зберігається у Львівському національному художньому музеї. Ще одну школу – хорового партесного співу – розвинув наступник засновника монастиря ігумен Феодосій. Про цей професійний освітній заклад розвинутим п’ятилінійним нотописанням «осьмогласного пінія» подає цікаві дані академік Є.Тончева з Софії. Понад півтора століття скит ревно охороняв православну віру і залишився єдиним її оплотом у Західній Україні, не приєднавшись до унії.

Знову відродився

Монахи не очікували закриття Скиту, яке сталося 1785р. Незадовго до цього вони провели ремонт усіх споруд, про що йдеться у писемних джерелах. Монастир закрив австрійський імператор Франц-Йосип, на численні звернення уніатського єпископа Петра Белянського, який доносив до цісарського двору про підтримку монахами обителі Коліївщини. Ця сумна подія викликала великий жаль серед галичан. Але ні унія, ні переслідування не стерли в народі пам'ять про давню славу обителі та життя скитських подвижників. Та навіть після закриття люди не раз бачили на руїнах старців у чорній рясі, котрі свою святиню. І лише 28 травня 1998р. монастир частково, а з 30 листопада 1999р. – повністю був переданий Івано-Франківській єпархії УПЦ КП, що дало поштовх другому його відродженню. Велика подія в житті обителі відбулася 20 жовтня 2002 року, саме цього дня було освячено Хресто-Воздвиженський собор, який відновлений на старих фундаментах церкви.

30 червня 2003 року в Манявський монастир передано її велику святиню - чудотворну ікону Пресвятої Богородиці Одигитрії – “Ізбавительниця”.

Святині скиту

Чудотворна Манявська ікона Божої Матері “Ізбавительниця”

4e202f4896d8740 thumb-article-330x489-aae0

Чудотворна ікона Пресвятої Богородиці Манявської, писана на Афоні 1788 р., була передана братією Сято-Пантелеймонового монастиря на Кавказ, як благословення Симоно-Кананитському Ново-Афонському монастиреві в Грузії, що біля Сухумі. Вже в XX столітті, в горезвісні 30-ті роки, позначені гоніннями духовенства, переслідуванням Церкви та руйнуванням храмів, зібралися чорні хмари й над Ново-Афонською обителлю. Ось тоді й постало питання про необхідність рятувати образ Богородиці-Одигітрії. Тому настоятель монастиря доручив ікону одному з ченців, який заприсягнувся зберегти святиню, а якщо й доведеться, боронити її навіть ціною власного життя, аби тільки не потрапила до рук безбожників. Минули роки й чернець-хранитель, відходячи у вічність, взяв таку ж обітницю зі свого наступника — монаха Філагрія, який теж заприсягнувся берегти ікону, як зіницю ока. Понад 80 років доля ікони, що мала силу долати злих духів, була відома як дуже помічна у важких хворобах, зцілювала від одержимості та епілепсії, залишалась для всіх таємницею. Хоча траплялися випадки, коли хранитель, зглянувшись на людське горе, вдавався до її заступництва. Так було й тоді, коли він став свідком непоправної втрати: парафіянка церкви, де він служив, гірко оплакувала передчасну смерть свого неповнолітнього сина. Серце підказало ченцеві, що цей випадок — винятковий, а тому поклав ікону на тіло хлопчика й відслужив Акафіст, після чого... до дитини повернулося життя.

Хтозна, як довго ще мандрував би безвістю чудотворний образ: хранитель на схилі років уже збирався доручити його турботам свого наступника, але уві сні з'явилась йому сама Пресвята Цариця, яка звеліла передати ікону до українського Афона. Було зрозуміло, що святиня обрала для себе домівку, але де вона — чернець не знав. Та згодом довідався, що з давніх-давен українським Афоном називали Манявський Хресто-Воздвиженський монастир. До закриття його священноархімандритами монастиря були Царгородські патріархи, з благословення яких і заснована обитель. Коли шукач богообраного місця вперше прийшов відродженної обителі, застав її в великих руїнах, так, що завагався, чи й справді тут повинен залишити безцінний скарб. Однак 2003р., коли Пречиста Діва знову з'явилась хранителеві й повторила свій наказ, сумнівів не залишилось. Саме до відбудованого за старими кресленнями храму Воздвиження Чесного Хреста скиту Манявського й передав чернець чудотворний образ. Уже наприкінці червня вперше за останні 80 років святиня з благословення архієпископа Івано-Франківського й Галицького УПЦ КП Іоасафа була винесена для всенародного поклоніння вірним. Як і колись, люди звертаються до Цариці Небесної з благаннями про зцілення, а ще йдуть до неї з надією знайти відповіді на важкі питання.

Мироточива ікона Божої Матері “Ігуменя Манявська”

manyavs_ka

У 1652 році Скит, як і увесь край охопило «моровое поветре», страшна чума косила людей. Померло дуже багато монахів. У молитвах ченці ревно благали Господа про помилування. І ось 22 грудня ієромонахові Філарету з'явилася Пресвята Богородиця у багряній мантії, яка увійшла через святі врата (ворота) у монастир, і увійшовши до храму «Благовіщення Пресвятої Богородиці» і тут зупинившись, сказала: «Вже припиниться пошесть».

Після цих слів Богородиця увійшла в царські врата. З цього дня страшна чума припинилася, люди перестали помирати від недуги. У пам'ять про це з'явлення ченці на тому місці поставили хрест, а також в обителі зберігається ікона Пресвятої Богородиці «Ігуменя Манявська». В часи Різдвяних свят у 2008 році ікона замироточила, Пресвята Богородиця попереджала про лихоліття, яке наближалося – повінь. На Стрітення Господнє в 2012 році ікона знову замироточила. Матір Божа застерігає нас від бездумних наших вчинків. Як 350 років назад, так і тепер Пресвята Богородиця призиває нас до покаяння.

Місце вічного спочинку преподобних Іова і Феодосія Манявських

mistse_spochynku

Преподобні Іов та Феодосій похоронені в Хресто-Воздвиженському Соборі Манявської обителі. Спільний гріб обох перших засновників монастиря накритий великою плитою з сірого мармуру розміром 180x120x24 см. У2007 році на кошти С. Д. Сворака, жителя с. Маняви на плиті відновлено Хрест з чотирма Євангелістами, які були втрачені при закриті монастиря, а над гробницею встановлена рака. Патріарший трираменний Хрест ділить мармурову плиту, яка і сьогодні лежить, на дві могили. Ліворуч від Хреста є напис: «Преставился  от временной  во вечную жизнь блаженный отец наш схимонах Иов первоначальник святыя обители скитския. В лето 1621, месяца декабря, дня 29». Праворуч _«Соподвижник блаженный отец наш иэромонах Феодосий по многих трудах духовних десь упокоенный в лето 1629, месяца сентября, дня 24». Рішенням Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату 15 липня 2004 року після ретельного дослідження життя, служіння та подвигів Іова та Феодосія Манявських, ревності до Бога і благодаті Святого Духа сповнених, Помісний Собор канонізував і приєднав їх до лику святих.

1 З роками древня святиня постала з руїн, відродилася у своїй красі та величі й нині гостинно зустрічає прочан радісним передзвоном з дзвіниць.

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>