Жити мудріше, уважніше й радісніше: 6 способів

Квітень 8, 2017, 11:37 | (0) | інше Духовність і культура Скриня домашніх порад
630_360_1480692648-5378
Телевізор, комп’ютер, телефон… Сьогодні складно нудитися! Варто на мить затриматись і не витрачати аж стільки часу на пустопорожні речі. Коли ми уважніші, ми щасливіші.
 
Нудьга вражає всіх. На щастя, завдяки сучасним технологіями і пристосуванням, ми не мусимо мірятися з нею силами надто часто… Вдома телевізор нерідко є нашим вірним компаньйоном; у більшості домашніх господарств він увімкнений щонайменше п’ять годин щодня — ця статистика не охоплює тих, кому звук телевізора просто служить щоденним тлом.
     
Їдучи автомобілем, ми слухаємо радіо. Чимало хто, навіть попри те, що це небезпечно, і за кермом відповідають на СМСи. По телефон ми сягаємо бездумно у численних ситуаціях: у чергах до каси, чи просто пограти в ігри, окрім того що поговорити чи написати повідомлення; погортати інтернет, поки триває довга розмова… Музика з колонок супроводжує наші покупки, проїзд ліфтом, а також візити у більшість публічних місць.
               
Війна з нудьгою дісталася навіть храмів: моменти тиші старанно витісняються оголошеннями або наступною піснею. Як тільки закінчується Меса чи молебень, замість того щоби помовчати і створити атмосферу молитви, ми починаємо розмовляти просто у церковних лавках, ніби після роздачі Причастя Ісуса більше «не залишилось» у храмі. Нерідко батьки страждають на страх перед пусткою — мені й самому траплялося повчати дітей словами: «Встаньте і робіть щось!», як ніби те, що вони сидять задумавшись, становить якусь ваду, яку якнайшвидше треба усунути.
             
Здається, сьогодні краще невпинно щось робити, ніж нудьгувати. Легкість, із якою ми знаходимо собі заняття, стає поганою звичкою: мені самому траплялося підпадати їй, певно, так само часто, як більшості з нас. Тому щороку я визначаю собі час на духовне відосібнення, під час якого я обмежую собі доступ до телефона, телебачення та інших розваг, якими звик заповнювати день. Проводжу цей час у молитві в порожній каплиці, гуляючи лісом та милуючись заходами сонця з узбіччя берега над Міссісіпі. Раптова втрата всіх речей, якими я зазвичай заповнюю свою увагу, трохи нагадує покидання поганої звички. З цим пов’язані величезні труднощі, які випливають із «ломки», однак через кілька днів мій розум починає давати ознаки діяльності…
                   
Досвід розслабленості під час таких моментів відосібнення навчив мене, що розваги мають свої (безсумнівні) добрі риси, але якщо їх використовувати надмірно, вони починають бути деструктивними. Я пов’язую з розвагами мішані почуття, тому що вони діють поверхово. Наприклад, наявність фонової музики зовсім не означає, що ми маємо в неї вслуховуватися або що сприймаємо її так само, як на концерті улюбленої групи. Музика в торгових центрах створює фальшиве відчуття повноти, яке полегшує нам закупівлі, однак жодним чином не збагачує нашого життя. Можна виразити ці відмінності у категоріях «спокійне тло» проти «Жалобної Меси» Моцарта. Безсумнівно,зосередження на музиці Моцарта вимагатиме від нас більших зусиль, але й задоволення, що плине з цього досвіду, пов’язане з чистою благодаттю і красою, шансом торкнутися чогось містичного.
                 
Британський філософ і композитор Роджер Скратон стверджує, що «звуки, які супроводжують сучасне життя, стають щораз менше людськими». Те ж саме можна сказати і про інші галузі. Такі звички, як проходжуватися лісом, розпізнавати сузір’я на нічному небі або шити біля каміну, відходять у старовину…
             
Розваги подібні до забруднення повітря: вони вкрадаються в наше життя поволі, змінюючи його якість і залишаючись непомітними аж до моменту, коли ми вже не маємо чим дихати.
     
  Майкл і Ембер Реньєри зі своїми трьома дітьми і архиєпископом Робертом Карлсоном. Фото: Called to Communion                                   Якщо потреба боротися з нудьгою аж така сильна, що ми не можемо стриматися, аби в кожну незаповнену хвилину не сягати по телефон, то це стає проявом зубожіння нашого життя, який викликає неспокій. Щось прекрасне я бачу в тому, як мої дочки сперечаються про олівець, який обом дуже подобається, бо це означає, що обидві вони пов’язують із цим предметом глибокі почуття і включаються в життя в усіх його проявах.
     
Більшість із нас не може покинути «все» і віддатися монастирському спогляданню. Однак це не означає, ніби ми не можемо бути уважніші на щодень. Є кілька речей, які може зробити кожен і які дозволяють зменшити погані звички:
 
  1. Не вмикати телевізор, хіба що ми сідаємо разом до перегляду програми або фільму.
  2. Виробити навичку короткої молитви, яку будемо відмовляти щоразу, коли піднімаємось або спускаємося сходами.
  3. Не тягнутися по телефон, коли стоїмо на світлофорі або в черзі до каси, а тим більше — під час розмови.
  4. Знаходити щотижня час на те, щоби спокійно почитати книжку або посидіти у зручному кріслі з чашечкою чаю/кави. Приходити на Месу за кілька хвилин до початку й проводити ці кілька хвилин у спогляданні та роздумах.
  5. Я з досвіду знаю, що хоча це складно, однак знайти щороку час на кілька днів відосібнення — дуже велика допомога собі самому.
     
А передусім — хоч би як ми ставилися до теми обмеження забав, ігор і розваг, то не треба боятися краплини нудьги у житті. Вона дає нам простір і здатність для зосередження уваги та належного цінування життя.
       
Джерело: CREDO

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>