Виставка «Чорно-біле мистецтво» Володимира Баляса

Липень 8, 2015, 13:06 | (0) | , , , , , , , , , , , , , | головне район
20150707_131109
7 липня, церква вшановує пам'ять Різдва Івана Хреститеся, і саме цього дня в стінах музею ім. Угрина Безгрішного відбулась презентація робіт нашого земляка, Володимира Баляса.

Виставка відбулась завдяки колосальним внескам Рогатинської гімназії ім. Володимира Великого, яка містить не тільки роботи митця, а й біографічні світлини, олійні картини, лінорит та дереворит.

Про Володимира Баляса, як про пересічного художника говорити не можна – він є митець. І митець у якнайширшому значені цього слова. Він втілював у своїх роботах свій творчий характер, додавав якоїсь новизни, що зрештою і давало можливість віднести його до числа відомих художників. Руки митця торкалися пензля, сакрального живопису, скульптури, металу, паперу. Він талановитий живописець, графік, ілюстратор, скульптор.

Захід розпочався із неочікуваної мінорної ноти. Прозвучало те, що влада не відвідала презентацію виставки: «Ось бачите, влада не прийшла, значить їм так того треба…».

Що ж до біографії, то життя кидало його, як перекотиполе: то Німеччина, де зібрав мистецький гурток, то Канада, де розписав в стилі козацького барокко собор, то США, де в Сан-Дієго, штат Каліфорнія, на 74 році життя – помер.

Спадщина митця повернулася на Україну завдяки дружині Стефанії, друзям та родичам Володимира Баляса, які переслали твори художника з Америки з метою створення меморіального музею Володимира Баляса. Багато хто, з присутніх, висловилися про те, що вартувало би створити такий музей, бо матеріалів дуже багато. Лише в архіві Рогатинської гімназії є величенька збірка самих документів.

Власне, у музеї ім. Угрина Безгрішного представлені 11 живописних та 10 графічних робіт митця. Живопис виконано олійними фарбами, а графічні роботи представлені ліногравюрами, серед яких є кольорова ліногравюра – це Юрій Змієборець, опікун НСОУ «ПЛАСТ», де перебував Володимир.

Невеличка розповідь про життя Володимира Баляса затягнулася на 30 з лишнім хвилин. Всього й не описати, бо митці - це люди із великої букви, які вартують значно більшої уваги…

Працівникам музею, а саме стараннями пані Тетяни було віднайдено дім, де жила родина Балясів, де народився та виростав Володимир. Будинок під номером 4 на вулиці Сильвестра Яричевського, колишня Овочева. Родичі Володимира Баляса, рогатинці Дмитро Іванович та його дружина Ганна Романівна надали деякі документи, в тому числі є план будинку з 1913 року Александра та Софії Балясів та по-поверховий план будинку з 1960 року. Також вони передали ще фото, які залишилися в них.  Ще Тетяна знайшла пам’ятник, де було поховано родину Балясів. Цей пам’ятник поставив Антін Баляс на території церкви-музею Зішестя Святого Духа (УГКЦ).

Іваськевич Дмитро Іванович із дружиною Ганною Романівною дали цінні свідчення про родину Балясів. Розказали, як називали Володимира: «Вуйко», або «Горбатенький». Що не дивно, на той час сім’я була дуже вишуканою, мали гарні манери, подейкували, що Володимир був мільйонером.

Згадали про гоніння Радянської влади. Саме в період «відтоку умів» наш Рогатинський митець виїхав. Адже тут, реалізуватися в плані мистецтва було неможливо.

Під час презентації до виступу було запрошено пластуна-сеніора, заступника директора Рогатинської гімназії ім. Володимира Великого, Зварчука Ярему Михайловича.

«Баляс мав пластове псевдо «Пензель». Належав він до старшопластунського куреня «Дубової кори», де виконував функцію виховника юнацтво в пласті. Курінь в своєму роді є унікальний, бо його засновували люди, які були вимушені виїхати в еміграцію, загальною метою праці куреня – здобуття УССД. Володимир був одним із тих, хто в 1940-их роках, в Німеччині, заснували цей курінь. Курінь був дуже високої думки про діяльність Баляса, як пластуна. Саме минулого року приїжджала делегація куреня на Рогатинщину, щоб дізнатися більше про життя та діяльність, про творчість та ідейність Володимира Баляса. Є дуже велике бажання видати книгу про Баляса, щоб не розпорошувати історію. Величезна спадщина чекає, лежить, припадає порохом, тому потрібно людей, які можуть все це опрацювати. Ми стараємося відкрити хату Баляса, щоб все зібрати там, але влада мовчить… Влада міста не розуміє вартості цього скарбу, цього спадку, який є в Рогатині, і з яким Рогатин може піднятися потужніше за Бурштин, Бережани, Перемишляни, а навіть і Галич.» - виступив Зварчук Ярема.

«Рогатину потрібні ще музеї: і краєзнавчий, і музей Баляса, і музей Опілля, і нам треба ще щось, бо ми тут маємо мало місця, експонатів багато, а виставляти немає де. Я не можу зрозуміти тієї байдужості влади до культури рідного краю. Ми просимо, та влада ніби чує, але водночас не чує...» - обурено мовила пані Тетяна Петрів, завідувач музею ім. Угрина Безгрішного.

Неодноразово наголошувалось  на тому, що Рогатин, як центр історії – занепадає. Немає влади, яка може допомогти, підтримати та розвивати, щоб історія не зникала – а жила.

Наприкінці, пані Тетяна звернула увагу присутніх на одяг працівників музею. Усі, наче, символічно були вдягнуті у чорно-білий одяг.

Виставку буде можливо побачити в музеї до кінця місяця жовтня. Далі роботи будуть передані назад до гімназії.

Стаття та фото - Рошкевич Олександр

20150707_142347

20150707_143539 20150707_130142 20150707_131024 20150707_131056 20150707_131109 20150707_133136 20150707_133151 20150707_133528 20150707_140758 20150707_141930 20150707_141934 20150707_142044

Коментарі

Немає коментарів

Залишити коментар

Доступні теги: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>